Залюбки пізнаємо світ

Ми

Наша Ірина Іванівна

Наша перша вчителька

  В шість років батьки відвели мене до школи. Цю мить я чекала дуже довго. Наша школа- найкраща у місті, а наш клас- веселий, дружний та працьовитий. Перші кроки у навчанні нам допомагала робити перша вчителька- Бондаренко Ірина Іванівна. Завжди уважна, привітна, справедлива. Вона навчила нас читати, писати і рахувати, пізнавати навколишній світ. Ми поважаємо її не тільки як вчителя, а як прекрасну людину.
Клас у нас просторий і світлий. У ньому дуже багато зелені.У шафах чимало різних книг.
Ми дуже любимо подорожувати. Восени ми відпочивали у Карпатах. Там пили лікувальну воду, дихали чистим повітрям, милувалися красою природи.
  Кожного ранку я з нетерпінням чекаю зустрічі зі своїми друзями.

Настя Шамота

Наш клас

  У нашому класі 27 учнів. Ми всі поважаємо один одного. Іноді ми сваримось, але ненадовго. Помиритись нам допомагає наша вчителька - Ірина Іванівна. На перервах ми обмінюємося календариками, піснями, заповнюємо анкети. А гарно вчитися нам допомагає наш добрий друг – комп’ютер та веселий Смайлик. На уроках Ірина Іванівна показує нам дуже багато різних презентацій. Готуючись до уроків ми шукаємо матеріал в різних енциклопедіях, в інтернеті, готуємо цікаві повідомлення. Іноді нам допомагають батьки.
  Нам дуже цікаво і весело жити разом!

Годз Аліна, Піскунова Ксенія

Щаслива мить, зупинись!

Моя школа, мій клас, мої друзі. Льова і Ксюша, Ваня і Настя, Саша і Аня, Владислав і Даша, Богдан і Тетяна, Андрій і Софія, Ігор і Марина, Максим і Леся, Хава і Юля, Льоша .
Час невпинно лине вперед, летить, як швидкий потяг у незвідану далину.
Ось ми вже випускники молодшої школи. А починалось все 1 вересня 2005 року, коли нас, ще малих переляканих малюків, за руку завела до школи наша перша вчителька Бондаренко Ірина Іванівна.
Саме вона навчила нас рахувати здачу в магазині, читати розумні книжки, знати на якій лінійці нотного стану знаходиться нота РЕ. Вона навчила нас не сердитись, коли сусід підіб’є твою руку, і літери, які ти старанно вимальовував, «поламаються». Вона навчила поважати дорослих, один одного, жити гарною великою сім’єю.
Незабутня подорож до Трускавця, екскурсії, спортивні змагання, конкурси, концерти, учнівські олімпіади – все це не давало нам сумувати.
А пам’ятаєте першу дискотеку? Хлопці по одну сторону, дівчата по другу (слава Богу це тривало недовго). Я впевнений, що кожен з нас дуже вдячний їй за ці перші та безцінні уроки в нашому житті.
І хочеться зупинити ці прекрасні моменти шкільного життя, щоб вони тривали ще довго, щоб щасливе безтурботне дитинство не минало, щоб завжди були поруч рідні та дорогі для тебе люди, і ми залишалися щасливими дітьми та вірними друзями. В нас ще є час (середня та старша школа), але, на жаль, ця сторінка нашого шкільного життя скоро буде перегорнута...

А зараз, щаслива мить, зупинись!

Паша Гулевич